Мої вірші – це своєрідна ода
І дяка Сонечку,
Що світить на землі
Що світить  нам усім,
Одній мені.
Що світлом,
До життя вертає світ,
А коли піде далеко,
Залишить заповіт –
Велику силу серця,
Що пісню оживля
Велику силу серця,
Що аж цвіте земля
І гарну посмішку,
На скарб що дуже схожа.
І берегти нам треба,
Усім допоки можем
Це Сонечко,
Щоб посмішка її,
Ще гріла дуже довго
У морі кораблі,
А на землі, причали.
Щоб маленькі дівчата,
При виді її,
Летіли далеко,
За Зірку вхопившись,
Щоб дуже далеко,
Їх пісня несла
Щоб ще дуже довго,
На щоки помада
Як сонячний промінь,
Лягати могла.
Щоб ще дуже довго
Їй квіти під ноги
Стелились коврами.
І щоб була на світі,
Ну хоч одна людина,
Яка б крізь кілометри,
Любить її могла.